Наукові дослідження

17 May 2013 | 17:05
Основним напрямом наукової діяльності Інституту кримінально-виконавчої служби (далі – Інститут, ІКВС) є проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, спрямованих на вирішення завдань практичних підрозділів органів і установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби (далі – ДПтС) України. Реалізація даного напряму наукової діяльності здійснюється відповідно до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, на період 2013-2017 років.

Суб’єктами проведення наукових досліджень в Інституті є:

-         наукові працівники науково-дослідного центру;
-         професорсько-викладацький склад кафедр;
-         курсанти та слухачі навчального закладу.
 
Основними завданнями наукової діяльності в ІКВС є:
– актуалізація змісту фундаментальних і прикладних наукових досліджень, спрямованих на розв’язання найбільш важливих проблем практичної діяльності органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, відповідно до їх функцій та компетенції, визначених законодавством;
– підвищення рівня наукової експертизи проектів законодавчих та нормативно-правових актів з питань виконання кримінальних покарань відповідно до компетенції органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України;
– дослідження новітніх технологій і спеціальних засобів захисту безпеки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі – ДКВС) України з метою їх практичного застосування;
– розроблення правових, організаційних, технологічних, економічних, інформаційно-аналітичних, фінансових та інших методів удосконалення діяльності органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України;
– пошук нових форм організації наукової діяльності, сприяння впровадженню її результатів у практику;
– удосконалення системи підготовки та перепідготовки наукових і науково-педагогічних кадрів;
– використання сучасних інформаційних технологій у діяльності органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України.
 
Пріоритетними напрямами наукового забезпечення
діяльності органів і установ, що належать до сфери управління
Державної пенітенціарної служби України,
на період 2013-2017 років є:
 

Фундаментальні наукові дослідження:

1. Концептуальні засади реалізації принципів кримінально-виконавчого законодавства відповідно до Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України та Держаної цільової програми модернізації пенітенціарної системи на 2013-2017 роки.
2. Удосконалення механізму правового регулювання діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України як пенітенціарної загальнодержавної системи органів і установ виконання покарань (розроблення Закону України «Про Державну пенітенціарну службу України»).
3. Теоретичні та прикладні засади оптимізації процесу виконання кримінальних покарань в Україні.
4. Історико-правовий аналіз функціонування органів і установ виконання покарань.
5. Методологія та методи наукових досліджень у пенітенціарній сфері.
6. Уніфікація і розробка понятійного апарату та обґрунтування галузі пенітенціарного права.
7. Міжнародне співробітництво Державної пенітенціарної служби України з пенітенціарними відомствами зарубіжних країн. Імплементація позитивного зарубіжного досвіду у вітчизняне кримінально-виконавче законодавство та пенітенціарну практику.
8. Забезпечення прав громадян при реалізації кримінально-виконавчої політики держави.
9. Актуальні проблеми цивільно-правового статусу засуджених.
10. Світоглядні засади злочину та покарання.
11. Соціологічний аналіз злочину та покарання.
12. Пробація в Україні: гуманізація державної політики у сфері виконання покарань України.
 

Прикладні наукові дослідження:

1. Удосконалення кримінально-виконавчого законодавства, практики виконання кримінальних покарань:

1.1. Соціальна робота із засудженими в установах виконання покарань.
1.2. Кримінально-виконавчі засади переведення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої: підстави, процедура, порядок оскарження.
1.3. Розроблення критеріїв і показників оцінки ступеня виправлення засуджених.
1.4. Порядок застосування статті 391 Кримінального Кодексу України щодо засуджених, яким змінені умови тримання в порядку частини 3 статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.
1.5. Актуальні проблеми оперативно-розшукової діяльності органів і установ виконання покарань (теоретичні і прикладні засади конфіденційного співробітництва).
1.6. Кримінально-виконавчі засади виконання і відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
1.7. Впровадження пробації в Україні (теоретичні та прикладні засади).
1.8. Розроблення і впровадження системи реабілітаційних та корекційних програм для осіб, до яких застосовані покарання, не пов’язані з позбавленням волі, та осіб, звільнених з випробуванням.
1.9. Запровадження дієвого механізму заохочення засуджених до трудової діяльності та оптимізації системи оплати праці.
1.10. Забезпечення умов для залучення засуджених до праці і відшкодування ними збитків, завданих злочином, та виконання інших майнових зобов’язань.
1.11. Урегулювання питання використання електронних засобів нагляду за засудженими.
1.12. Урегулювання питання пенсійного забезпечення засуджених, надання відпустки працюючим засудженим.
 

2. Кримінально-виконавча характеристика процесу виконання та відбування покарань щодо різних категорій засуджених:

засуджених до довічного позбавлення волі;
засуджених жінок;
засуджених неповнолітніх;
засуджених, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції;
засуджених до позбавлення волі на певний строк за рівнями безпеки виправних колоній:
мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання;
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
середнього рівня безпеки;
максимального рівня безпеки.
 

3. Запобігання злочинним проявам у сфері виконання та відбування кримінальних покарань:

3.1. Запобігання проявам злісної непокори вимогам адміністрації установи виконання покарань.
3.2. Запобігання злочинам у сфері обігу наркотичних засобів в умовах установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
3.3. Запобігання ухиленню від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі.
3.4. Запобігання втечам з місця позбавлення волі або з-під варти.
3.5. Запобігання вбивствам та нанесенню тілесних ушкоджень в установах виконання покарань.
3.6. Запобігання злочинам корупційної спрямованості в Державній кримінально-виконавчій службі України.
3.7. Запобігання злочинам, що вчиняються особами, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції.
3.8. Запобігання статевим ексцесам серед засуджених в установах виконання покарань.
 

4. Теорія та практика управління в органах і установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

4.1. Розроблення критеріїв і показників оцінки ефективності діяльності органів та установ Державної пенітенціарної служби України.
4.2. Розроблення науково обґрунтованих норм навантаження на персонал Державної кримінально-виконавчої служби України з урахуванням міжнародної практики.
4.3. Теоретико-методологічні засади ефективного управління установою виконання покарань.
4.4. Місце і роль керівника органу (установи) виконання покарань у забезпеченні ефективної діяльності органу (установи) виконання покарань.
4.5. Наукова організація праці в Державній кримінально-виконавчій службі України.
4.6. Формування управлінської культури керівника органу (установи) виконання покарань.
 

5. Кадрове забезпечення функціонування органів і установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

5.1. Удосконалення механізму правового урегулювання проходження служби в органах і установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби.
5.2. Моніторинг проблемних питань, пов’язаних із адаптацією молодих фахівців до умов службової діяльності.
5.3. Розроблення концепції (програми) вдосконалення культури спілкування на основі застосування службового етикету персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
5.4. Організація наставництва в Державній кримінально-виконавчій службі України: методи та форми роботи з молодими працівниками.
5.5. Профілактика професійної деформації персоналу органів і установ виконання покарань.
5.6. Особливості організації професійної підготовки персоналу до роботи із засудженими до довічного позбавлення волі.
5.7. Специфіка роботи персоналу органів і установ виконання покарань із засудженими, хворими на ВІЛ/СНІД.
5.8. Професійна підготовка персоналу установ виконання покарань до роботи із засудженими, схильними до суїциду.
5.9. Вдосконалення та створення ефективної системи добору та підготовки кваліфікованого персоналу органів, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
5.10. Сучасна кадрова політика у запровадженні спеціалізованої системи освіти (від початкової професійної підготовки до повної вищої освіти та подальшої післядипломної освіти) працівників Державної кримінально-виконавчої служби України.
5.11. Розроблення навчальних програм та планів, що забезпечать ефективну підготовку працівників Державної кримінально-виконавчої служби України в навчальних закладах ДПтС України.
5.12. Удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу.
5.13. Науково-теоретичне обґрунтування та апробація моделі професійної компетентності працівника Державної кримінально-виконавчої служби.
5.14. Підвищення іміджу діяльності персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
 

6. Психологічний супровід функціонування органів і установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

6.1. Розроблення психологічних технологій у сфері психології праці (служби) та роботи з персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України.
6.2. Соціально-педагогічна та психологічна підготовка начальників відділень соціально-психологічних служб установ виконання покарань до роботи із засудженими.
6.3. Організація соціально-психологічної адаптації молодих працівників до умов служби.
6.4. Удосконалення діяльності психологічної служби установ виконання покарань.
6.5. Розроблення методики (моделі) організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими з урахуванням провідних досягнень наукової думки.
6.6. Розроблення методичних рекомендацій щодо зміцнення психологічної стійкості персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
6.7. Соціально-виховна та психологічна робота із засудженими до довічного позбавлення волі.
6.8. Профілактика негативних психічних станів персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
 

7. Соціально-виховна та психологічна робота із засудженими.

7.1. Удосконалення процесу здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах при виправних та виховних колоніях, сприяння у здобутті ними вищої освіти за дистанційною (заочною) формою навчання.
7.2. Удосконалення програм та розроблення навчально-методичних матеріалів щодо соціально-педагогічної підтримки і соціально-психологічного супроводу засуджених і осіб, узятих під варту.
7.3. Розроблення та впровадження науково обґрунтованих методик та програм психолого-педагогічного вивчення особистості засудженого і засобів корекції його поведінки.
7.4. Розроблення та впровадження спеціалізованих методик і рекомендацій щодо форм і методів впливу на засуджених за допомогою програм диференційованого виховного впливу.
7.5. Налагодження дієвої взаємодії органів та установ виконання покарань із суб’єктами соціального патронажу осіб, звільнених із місць позбавлення волі.
 

8. Науково-технічне забезпечення діяльності органів і установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

8.1. Розроблення новітніх технологій у сфері охорони та нагляду за засудженими.
8.2. Захист інформації в діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
8.3. Впровадження сучасних технічних засобів виявлення та контролю потрапляння до установ виконання покарань заборонених предметів (наркотичні засоби, алкогольні напої, колючо-ріжучі предмети тощо), що стають знаряддям для вчинення правопорушень та нових злочинів.
8.4. Розроблення технологій модернізації об’єктів інженерної інфраструктури, інженерно-технічних засобів охорони і нагляду.
8.5. Розроблення сучасних технологій охорони та нагляду з метою створення багаторівневої системи централізованої охорони і відео-моніторингу, створення автоматизованих інформаційних та телекомунікаційних систем.
 

9. Виробничий менеджмент в органах і установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України. 

9.1. Правові засади оподаткування підприємств установ виконання покарань та надання їм державних гарантій і податкових пільг.
9.2. Розроблення новітніх технологій підвищення рентабельності виробництва установ виконання покарань.
9.3. Розроблення технологій підвищення ефективності та збільшення потужностей роботи підприємств установ виконання покарань сільськогосподарського профілю виробництва та підсобних господарств при установах виконання покарань, впровадження системи внутрішнього споживання власної продукції.
 

10. Удосконалення системи охорони здоров’я засуджених та осіб, узятих під варту.

10.1. Удосконалення програм та розроблення навчально-методичних матеріалів щодо профілактики туберкульозу, ВІЛ/СНІД та інших соціально небезпечних захворювань в установах виконання покарань та місцях попереднього ув’язнення.
 

11. Соціальна адаптація засуджених до позбавлення волі після звільнення з установ виконання покарань.

11.1. Налагодження механізму соціальної реабілітації засуджених та повернення їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
11.2. Розширення кола державних та недержавних організацій, що залучаються до діяльності, спрямованої на забезпечення соціально-психологічного, педагогічного та профілактичного впливу на засуджених.
 

Основні результати наукових досліджень науково-педагогічних працівників Інституту за 2017 рік

 
 

 

  •